Інформація батькам
Безоплатні комплексні обстеження учнів 1-х класів
Міжнародний благодійний фонд «Український напрямок» пропонує проведення безоплатних комплексних обстежень учнів 1-х класів з метою виявлення патологій прикусу, щелепно-лицевих вад та деформацій, порушень опорно-рухового апарату. Обстеження проводиться за Національною програмою «Здорова молодь» за підтримки МБФ «Український напрямок» на базі медичного закладу «Клініка терапії та реабілітації суглобів та хребта «OrtoSano» провідними фахівцями кафедри дитячої терапевтичної стоматології ПДМУ та спеціалістами «OrtoSano».
Алгоритм дій якщо, дитина почула чи побачила щось що шокує і налякана
Психологи ДСНС радять: як допомогти дитині, якщо вона почула чи побачила щось шокуюче і злякалась:
1. В жодному разі не сваріть і не соромте дитину за її переляк. Страх – природне і нормальне почуття, частина інстинктивної програми самозбереження.
2. Якщо ви побачили, що дитина сильно налякана, заспокоюйте її, міцно-міцно обіймайте, зігрівайте своїм тілом, гладьте по спинці – це допоможе зняти напругу.
3. Нехай дитина плаче, якщо їй це потрібно. Не зупиняйте, не заговорюйте, дайте виплакатися, просто будьте поруч і показуйте свою любов.
4. Обговорюйте з дитиною те, що вона побачила. Проговоріть за дитину те, що вона не може сформулювати сама: «Ти так сильно злякався, коли побачив…». Так ви допоможете їй випустити страх назовні. Як і будь-яка сильна емоція, яка залишається всередині, страх «тисне» на дитину, створює постійну напругу. А якщо випустити його назовні, як повітря з кульки, він втрачає свою силу.
5. Під час розмови з дитиною спробуйте створити безпечну і спокійну обстановку, обіймайте її, якщо вона не противиться. Говоріть повільно, впевнено і неодмінно робіть паузи, щоб дитина мала час зрозуміти, а ви – тримати почуття під контролем.
6. Здебільшого, однієї розмови недостатньо і доводиться повторювати багато разів різними словами, згадуючи подробиці того, що сталося. Це варто робити до моменту, поки ви не відчуєте, що страх дитини поступово зменшується. І головне – підтримуйте дитину кожного разу, коли вона згадує те, що трапилося і хоче поговорити про це («А пам’ятаєш, мамо, як я злякалася вибуху?»).
7. Розповідайте дитині про свої почуття і страхи: «Мені теж було страшно». Дозвольте собі і дитині боятися – не намагайтеся переконати її в тому, що насправді вона не боїться, що у неї не було приводу боятися або в тому, що насправді все це не страшно.
8. Пам’ятайте, дитина не вміє керувати своїми почуттями та емоціями. Та й не всім дорослим це добре вдається. Тому головне завдання – допомогти дитині в цьому.